Чтоб не ждать попутный ветер,
Я его зову.
Вдохновение ответит:
- Вот, уже лечу! -
Над морями, над лесами
Стелится туман,
И с открытыми глазами,
Я иду, как пьян.
И куда идти, не важно,
Лишь бы с ним вдвоем,
И легко идти отважно,
Когда ты ведом.
Вдохновение - ведущий,
И из мрачных туч
И поющий, и зовущий
Засверкает луч.
Он войдет в тебя, как в пажить
Проникает плуг,
Но так нежно, что так даже
Не коснется пух.
Но мечом своим пронижет
Все заботы дня,
И перчаткою нанижет
На себя тебя.
Его свет не ослепляет,
Хоть вошел в зенит,
Его огнь не обжигает,
Греет и хранит.
Вдохновение играя
Солнечным лучом,
Приведет к воротам рая,
Где мой отчий дом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
