МАМА... Це величезне щастя бути мамою... Щастя, яке зіткане з любові та смутку, очікування та радості, болі та хвилювання, довготерпіння та мудрості, недоспаних ночей та сонячних світанків... Я безмежно вдячна Богові, що подарував мені коханого чоловіка, сім'ю та моїх чудових дітей і внуків!!! Вони всі особливі, неповторні, найкращі!!! Я люблю їх усіх, черпаючи з Божої Любові!!!
Коли я була ще маленькою дівчинкою (десь років 5), наснився мені дивний сон, що ніби опускається стеля, і на дитячому ліжечку, яке схоже на моє, сидять ляльки (їх багато!) і розмовляють, ніби живі... Потім стеля знов піднялася і все зникло. Я кілька днів умовляла маму, що треба полізти на горище, бо там живуть живі ляльки! Потім вона нарешті зрозуміла, що це мені приснилось в сні, і пояснила дуже просто: "На горищі живих ляльок немає... Але коли ти виростеш, у тебе буде багато діток!"
Діти
Кладу дітей, як пташенят своїх
При алтарях, при жертівниках Божих.
В них щастя й радість, мить земних утіх,
Турботи й смуток, біль ночей тривожних.
Я вдячна, Боже, за Твої дари.
Це нагорода і благословіння.
Для них велику милість сотвори,
Щоб відкривалось джерело спасіння,
Щоб діти, ніби стріли в колчані,
Заточені та навчені Тобою,
Могли сказати беззаконню: «Ні!»
І вибирали лиш Батьківську Волю!
Господь, Ти їх любов’ю пригорни!
Моя любов — земна,недосконала...
В Свою небесну святість зодягни,
Щоб діти Батька щиро шанували!!!
Ластів’ята
Повилітали із гніздечка ластів’ята...
Належать Небу і належать Богу.
Ти научи їх, Господи, літати
І забери із серця всю тривогу.
Вони Твої! І на орлиних крилах
Ти їх несеш крізь шторми й буревії.
Нехай в серцях пульсує віри сила,
Хай душі укріпляються в надії!
Земному притяжінню непідвладні
Через пізнання Божої Любов,
Вони Твої — у мирі та у правді,
Укріплені у Дусі та у Слові!
Мамина молитва
Перед Богом мама на колінах,
Щирим серцем молиться вона
І горить незмінна і нетлінна
Віра — непідкупна і міцна!
Ця молитва небо відкриває,
Ця молитва рветься в Небеса,
Бо любов Господня в ній палає!
І слова, як вранішня роса:
Кожна крапля має силу Божу
Для нужденних, хворих і німих…
За дітей незрячих і безсилих —
Молиться не тільки за своїх!
За дітей, щоб вирвати із аду,
Усім серцем молиться вона.
В цій молитві сила зорепаду
І морської хвилі глибина…
Перед Богом на колінах мати,
А насправді — воїн на коні!
Дай бажання поряд з нею стати
І молитись, Боже, і мені!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Чудово, Галинко! Пиши ще, тим більше, що на маминій мові. Благословіння рясні тобі з Неба бажаємо! Комментарий автора: Дякую) Напишу, як напише у серці Господь...
Поэзия : Из Магнитки о сущности любви - Светлана Шербан - Спасибо за стихотворения, очень интересно. Всегда мучаюсь вопросом, это правда или вымысел? И где граница? (читатель)
- Сама идея отдельно про это задуматься возникла из вопроса"его"друга, насколько я всё выдумываю. И мне пришлось оправдываться, что для него это - чистый вымысел - он же не любил! А для меня - моя непогрешимая ВНУТРЕННЯЯ реальность - меня иногда циклит, как на картинке из памяти - вот утро - и я на цыпочках крадусь в душ из его постели - и натыкаюсь на предметы, вызывающие дежавю - на столике ручка "Паркер" - мне Армен такую дарил - моя любовь из "первой молодости", вот тюбик пасты - и у меня в номере точь-в-точь, шампунь - точно знаю, дают по талонам - это же 90-е и только москвичам - мне за взятку такой же продали... А свитер - просто брошенный у кабинки - и я всю нерастраченную нежность вкладываю в эту вещь - выворачиваю - утыкаюсь в него и дышу дорогим мне запахом - и мне хочется остро быть с ним - и не уходить - и надо быть утром у себя в номере - и я ухожу - и он не просыпается - а свитер я развешиваю в изголовье - и это против правил и субординации - он не просил меня хозяйничать и примеряться к чужой роли(жены?) Короче, что там за окном - всё равно - какой век, какое кино, какие полит игры - примитивно хочу от него ребёнка и надеюсь, что в этом есть смысл... Вот как-то так, если перевести... с русского на русский.
(автор)
Простите за натурализм и избыточные подробности. Это уже было всё очень давно. Уже нашим близнецам в этом году по 18 будет.
Спасибо ВАМ.
